Дера́жня — місто в Україні, центр Деражнянського району Хмельницької області.Населення 17 446 мешканців (перепис 2001). Географічні координати: 49°16′ пн. ш. 27°26′ сх. д (G). Місто розташоване на річці Вовк, за 45 км від Хмельницького. Залізнична станція на лінії Гречани— Жмеринка-Подільська.
Деражня заснована у 1431 році
караїмами. (Караїми — це невеликий народ, який сповідує
єврейську релігію - іудаїзм.) Вона відзначена, як
караїмське поселення у зв'язку з цією датою на карті
Коротко Єврейської енциклопедії та у Караїмского поета
Йосифа бен Йешуа. Населення мiста — 14 381 мешканців
(2011 рiк). Площа мiста — 17,55 км². Мiсто складається з
4-х основних районiв: Мiстечко, Цукровий завод, Центр та
Криничне. Статус міста отримало в 1987 році.
Назва мiста походить вiд караїмського слова "дер Ажня"
— лiс. У лiсi росло багато дерев, а також водилося багато
вовків. Вiд них отримало своє iмя рiчка Вовк, довжиною
70 кiлометрiв, на якiй розмiщено мiсто, та її притока. Існує
також версiя, що назва мiста, походить вiд древньо-
російського слова «Деражня», що означає "мiсце, де
обробляють древесину".
Письмову згадку про Деражню знайдено в турецьких
документах 1542 року. Там зазначено що Деражня це
маленьке козацьке поселення. Деражня вiдноситься з
1538 року до Барського староства в складі Великого
князiвства Литовського, а з 1569 року до Летичівського
повіту Подільського воєводства у складі Речі Посполитої.
В 1552 році тут жило лише 11 людей четверо з яких
загинуло від епідемії. Монголо-татарська навала
докотилася до Деражні у 1567 році. Під владою Речі
Посполитої в 1614 році містечко отримало Магдебурзьке
право. На самому початку повстання 1648 року Деражня
була захоплена козаками Богдана Хмельницького.
Туреччина захопила Деражню у 1672 році. В 1682 році
війська польського гетьмана Яна Собеського перехопили
Деражню від турків. Караїмська громада була знищена
загонами Б.М. Хмельніцкого (кілька врятувалися сімей
бігли в місто Бар) на початку XVII-го століття.
В 1793 році Деражня увійшла до Россійської імперії. На
протязі XVIII-го i XIX-го століття Деражнею володіють
різні польські пани. В першій половині XVIII столітті
Деражнею володів ксьондз Антоній Любомирський. Він
збудував тут перший дерев'яний костьол. З 1761 по 1776
рік це володіння Петра Ошаровського. Десь у 1750 році у
містечку з'явилися євреї і була побудована синагога. У
1792 році після другого поділу Польщі Деражня відходить
до Летичівського повіту Подільської губернії в складі
Російської імперії. Відомий банкір Петро Теппер володів
Деражнею з 1779 до початку століття, коли він попав під
банкрутство. Інші володарі: Климентій Берном у 1803,
Михайло Чуцький у 1807 році. Пани Мошинські володіли
містечком і навколишніми селами з 1820 по 1844 рік.
З XVIIIго столітті Деражня стала єврейським містечком і
залишалося їм до 1941 року. У ХIХ-му — на початку 20
століття — це було єврейське містечко Летичівського
повіту Подільської губернії. З 1923 року — районний центр, з 1931 року — центр єврейської міської ради. В 30-
их роках ХIХ-го століття місто було одним із центрів
повстання очолюваного Устимом Кармелюком.В 1844 році Деражню купив Станіслав Раціборовський. Він і його
нащадки були останніми володарями містечка. На прикінці
1860-их років почалося будівництво залізниці що значно сприяло економічному розвитку Деражні.Німецько–
фашистські війська окупували Деражню 11 липня 1941
року. Під час окупації в Деражні знаходилось єврейське
гетто.25 травня 1944 року Деражню зайняла радянська
армія. Деражні надано статус міста в 1987 році.
Комментариев нет:
Отправить комментарий
я буду благодарна вам за ваши комментарии к этому сообщению)))